Рентгенівські знімки щиколотки виявили набряк у м’яких тканинах, але без ознак інфекції. Лікарі почали підозрювати, що у чоловіка може бути остеомієліт — інфекція кістки, яка може виникати як ускладнення при діабетичних виразках. Великі розміри та тривалість виразки свідчили про можливу кісткову інфекцію, також у його аналізах були підвищені запальні маркери.
Для детальнішого обстеження кісткової інфекції чоловіка госпіталізували та призначили магнітно-резонансну томографію (МРТ). Однак результати МРТ показали лише дефект м’яких тканин і нормальною кісткою, що виключило можливість кісткової інфекції. Потім була проведена ще одна МРТ з контрастною речовиною, яка засвідчила, що великі артерії чоловіка в нормі, і в глибоких венах не виявлено великих тромбів — що іноді може бути наслідком тривалого стояння, як це було на його роботі в пральні.
Оскільки лікарі продовжували шукати причину, вони почали застосовувати потужний курс антибіотиків, вважаючи, що, крім причини виразки, могла виникнути ще й потенційно агресивна вторинна інфекція, яку не змогли усунути попередніми антибіотиками.
В умовах накопичення діагностичних невдач лікарі розширили свій погляд на можливі причини, ново розглядаючи рак, рідкісні запальні захворювання та менш поширені стани, що впливають на дрібні кровоносні судини (оскільки МРТ показало, що великі судини в нормі). Це призвело їх до можливості наявності виразки Марторала.
Ці виразки, вперше описані у 1945 році іспанським лікарем Фернандо Марторалом, формуються у разі тривалого неконтрольованого підвищення артеріального тиску, що призводить до ускладнень у дрібних артеріях під шкірою, які стають жорсткими і звужуються, що блокує кровопостачання, викликаючи омертвіння тканин і тоді виразки. Виразки в таких випадках спочатку з’являються у вигляді червоних пухирців і поступово перетворюються на справжні виразки. Вони надзвичайно болісні та зазвичай формуються на нижніх кінцівках, часто над ахілловим сухожиллям, хоча причина, чому це місце є поширеним, залишається незрозумілою.