У справі, що стосується warrant на обшук у журналістки Натансон, суддя Портер не задовольнив перші два запити уряду, оскільки вони були занадто загальними. Суд проявив обережність щодо розширеності запиту та, зокрема, спроби держави зібрати дані про конфіденційні джерела медіа-працівника. В результаті, був схвалений лише обмежений запит на інформацію, отриману журналісткою від Ареліо Луїса Переса-Луґонеса, а також докази, що стосуються його справи.
Суддя вказав, що уряд звинуватив Натансон у отриманні секретної інформації від Переса-Луґонеса, проте в клопотанні не було вказано, що сама журналістка є об’єктом кримінального розслідування. Суд усвідомлював інформацію про те, що Натансон не є фокусом слідства, лише з матеріалів, опублікованих у пресі в день виконання warrant.
Суд наголосив на важливості серйозного ставлення до порядку розслідування національної безпеки, навіть якщо не було чітких доказів, що розкриття інформації завдасть шкоди. Суд погодився взяти до уваги аргументи уряду, водночас визнаючи наявність проблеми з надмірною класифікацією інформації для захисту політичних інтересів.
Фундація свободи преси підкреслила, що рішення судді було правильним у відхиленні загальних запитів уряду і обмеженні його можливостей щодо збору нерелевантних даних про журналістів. Проте, вони вважають, що суддя мав би зобов’язати повернути всі матеріали Натансон, які були вилучені за допомогою непорядного запиту. Фундація також висловила занепокоєння щодо довірливого ставлення до заяв уряду про загрози національній безпеці без чітких доказів, оскільки адміністрація має історію використання таких заяв для захисту власних інтересів.
Таким чином, справа викликала широкий резонанс у суспільстві, порушивши питання про баланс між національною безпекою та свободою преси, що, безумовно, залишиться в центрі уваги у продовженні розслідування та правозахисних ініціативах.