«Ця ухвала ставить під сумнів, чи міг би будь-який звинувачуваний правопорушник коли-небудь довести, чому завантаження копій з піратських сайтів, які він міг би придбати або отримати легально, є розумно необхідним для наступного добросовісного використання», – написав Алсуп. «Таке піратство копій, які інакше були б доступні, є по своїй природі порушенням, навіть якщо піратські копії відразу ж використовуються для трансформаційного використання та відразу ж викидаються.»
Проте Алсуп зазначив, що у справі Anthropic може не виникнути необхідності ухвалювати рішення з цього питання, оскільки збереження піратських книг у дослідницькій бібліотеці компанії не є трансформаційним використанням. Алсуп вказав, що аргумент Anthropic про збереження потенційних матеріалів для навчання штучного інтелекту, які вони вкрали, в разі, якщо вирішать їх використати, є спробою «швидко перескочити тонкий лід».
Крім того, Алсуп підкреслив, що ранні спроби Anthropic отримати дозвіл на навчання на творах авторів виявилися безуспішними, оскільки внутрішні повідомлення показали, що компанія дійшла висновку, що крадіжка книг виявилась більш економічно вигідним шляхом до інновацій, «щоб уникнути ‘правових/практичних/комерційних труднощів’, як висловився співзасновник і генеральний директор Даріо Амодеї».
«Anthropic помиляється, вважаючи, що, створюючи захоплюючий фінальний продукт, кожен ‘бекенд крок, невидимий для публіки’, виправдовується», – написав Алсуп. «У цьому випадку піратство було головним моментом: побудувати центральну бібліотеку, за яку можна було б заплатити, так само як Anthropic пізніше і зробила, але безкоштовно.»
Щоб уникнути максимальних збитків у разі програшу, Anthropic, ймовірно, продовжить стверджувати, що заміна піратських книг на куплені повинна зменшити боротьбу авторів, як зазначено в ухвалі Алсупа.
«Те, що Anthropic пізніше купила книгу, яку раніше вкрала з Інтернету, не звільняє її від відповідальності за крадіжку, але може вплинути на обсяг статутних збитків», – зазначив Алсуп.