У реальності, де штучний інтелект швидко розширює свій вплив, лідери технологічного світу дедалі частіше виступають у ролі його енергійних апологетів. Замість стриманих слів про “гармонійне співіснування” людини і ШІ дедалі частіше звучать амбітні прогнози, що нагадують сюжети з наукової фантастики. Все частіше згадують термін “штучний загальний інтелект” (AGI), стверджуючи, що його поява – справа найближчого майбутнього.
Одним із головних ентузіастів AGI є керівник Google DeepMind Деміс Хассабіс. У недавньому інтерв’ю для Wired він висловив припущення, що протягом наступних 5–10 років у людства є рівні шанси досягти створення AGI. Більше того, він уявляє майбутнє, де ШІ сприятиме новій епосі людського процвітання і навіть зробить можливим початок міжзоряної експансії.
На думку Хассабіса, AGI матиме потенціал розв’язати ключові глобальні проблеми — від пошуку еліксиру довголіття до подолання кліматичної кризи та нестачі ресурсів. Але подібні прогнози, попри свою привабливість, виглядають надто ідеалізованими. Навіть якщо AGI з’явиться завтра і негайно запропонує спосіб пересування зі швидкістю світла, це не гарантує реального міжзоряного прориву. Наприклад, Проксима Центавра — найближча до Землі зоряна система — знаходиться на відстані понад чотири світлових роки, а діаметр нашої галактики складає близько 100 тисяч світлових років.
Сам Хассабіс визнає, що наукові відкриття не принесуть користі без здатності людства до ефективної співпраці. За його словами, навіть за умов надлишку ресурсів на Заході, суспільство не навчилося справедливо їх розподіляти.
“Ми ще не опанували мистецтво колективної взаємодії“, — заявив він.
Однак не всі експерти поділяють цей оптимізм. Чимало науковців сумніваються в самій можливості створення AGI, не кажучи вже про конкретні терміни його появи. Так, дослідження Apple вказує на те, що мовні моделі, які нині лежать в основі більшості ШІ-систем, мають обмеження, які значно знижують ймовірність реалізації гучних обіцянок техногігантів.
Ба більше — прогрес у сфері ШІ на практиці часто посилює економічну нерівність, сприяючи перерозподілу багатства на користь найбільш забезпечених. Поки на дослідження в галузі інтелектуальних систем спрямовуються мільярдні інвестиції, мільйони людей залишаються поза межами обіцяного “загального процвітання”.
На цьому тлі виникає резонне запитання: якщо візія майбутнього настільки яскрава, чому б не спрямувати ресурси на покращення реальності вже сьогодні, замість очікування на гіпотетичні прориви в технологіях?