Європа та Енцелад — це два супутники, які, за висновками вчених, мають рідкі водяні океани під їхніми замерзлими оболонками. Місія Europa Clipper має досягти Європи приблизно в квітні 2030 року. Якщо вдасться зібрати дані, що вказують на потенційну придатність цього місяця для життя, то місії з роботизованими спусковими апаратами можуть стати єдиним способом підтвердити існування життя на ньому.
Щоб реалізувати ці місії, команда Лабораторії реактивного руху NASA працює над створенням робота, здатного шукати ознаки життя. Тестування уже здійснюється на льодовику Матануся в Алясці. «На даному етапі це досить зріла концепція», — зазначає Кевін Хенд, планетарний вчений з JPL, який очолив цю ініціативу.
У невідоме
Ми знаємо лише кілька фактів про умови на поверхні Європи, й майже всі вони не сприяють проведенню місій зі спусковими апаратами. По-перше, Європа піддається дуже жорсткому радіаційному фону, що є проблемою для електроніки. Період видимості — коли потенційний роботизований спусковий апарат може зв’язатися із Землею — триває менше половини з 85 годин, які потрібно цьому місяцю для завершення свого добового циклу через орбіту Європи навколо Юпітера. Тож більше ніж половину часу місії роботу доведеться діяти самостійно, без підтримки людей. Спусковий апарат також муситиме працювати на батареях, що не підлягають перезарядці, оскільки велика відстань до Сонця зробить сонячні панелі надто великими.
І це лише початок. На відміну від Марса, у нас немає постійних орбітальних апаратів навколо Європи, які б могли забезпечити інфраструктуру зв’язку, а також немає високоякісних зображень поверхні, що ускладнює процес посадки. «Ми не знаємо, як виглядає поверхня Європи в масштабі сантиметрів та метрів. Навіть з використанням образів з місії Europa Clipper, найвища роздільна здатність буде близько півметра на піксель в кількох вибіркових регіонах», — пояснює Хенд.